Раніше мама хоча б соромилась, і якщо приводила додому чоловіків, то принаймні не трахалася з ними, коли я була вдома. Але зараз вона, схоже, вирішила, що я остаточно виросла й усе розумію. Я, звісно, виросла, але, тим не менш, слухати другу годину поспіль її крики й стогін того товстого борова не доставляло мені жодної радості. Заснути під ці звуки було просто неможливо, і я, піднявшись з ліжка від нудьги, притулила вухо до стіни й почала прислухатися. Крізь стогін я одразу ж розчула мамин голос: — Віть, та коли ти вже кінчиш? Ти мені там, мабуть, уже всю дупу розвернув своїм дрантям...

Усі дії приносили мені насолоду. Тепер я розуміла, що означали його слова з самого початку. О, Раю, але... все, що відбувалося зараз, — було реальним. Дворецький — був справжнім. Демоном у плоті, але ніжним демоном. — Я більше... — не договоривши, знову стиснула руки в кулачки, втискуючи нігті в м’яку плоть долонь. Я дихала так часто, що подекуди мої зітхання зривалися на крик, кличучи дворецького на ім'я. І в ту мить, коли відчула останній поштовх, ледве втрималась на руках — запаморочення від насолоди було настільки сильним, що моє тіло тремтіло, наче від ознобу...