Юрко мене зовсім не впізнавав, хоча я вже явно у всі очі на нього витріщалася. Усього вісім років минуло, а він уже не впізнає. Невже я так змінилася? Постаріла? Та наче всі кажуть, що ні... А я ж його тоді безтямно кохала, та й зараз — тільки-но глянула на нього, одразу забула, що за місяць заміж виходжу. Та й взагалі, може, ця зустріч — це доля? Мене вже почало дратувати те, що моє перше кохання ніяк не реагувало на мої усмішки, і я вирішила підійти першою. От тільки треба було дочекатися, коли він буде наодинці...

Знову я не зміг зосередитися на підготовці до семінарів, а все через ту бібліотекарку. Вже спеціально сів далі, щоб не відволікатися на неї, а все одно марно. Хоч бери тепер у бібліотеку не ходи. Вона мені й раніше подобалася, але останні кілька місяців це вже почало переходити всі межі. Річ у тім, що за цей час моя улюблена бібліотекарка дуже змінилася, а причина тому — її вагітність. Жінка ніби розцвіла, і без того великі цицьки налилися ще більше, дупка стала трохи пишнішою й сексуальнішою, ну і, звичайно ж, животик...