Шлях був не близький і вже доволі остогидлий. Мені не хотілося вступати до військового училища, але діти військових мають ставати військовими - так було і завжди буде. І це попри мої сумнівні фізичні можливості та гуманітарний склад мислення. За вікнами потягу миготіли назви вокзалів і станцій, на одній з яких зійшов четвертий пасажир нашого купе. Молода подружня пара з Франківська, що займала нижні полиці, Петро та Ніна, привітні й милі люди, всю дорогу пригощали мене чудовим молдавським вином і бринзою власного виготовлення. Напевно, вино і стало причиною всього, що сталося...