Ще в університеті я через інтернет познайомився зі славною доброю дівчиною Ларисою чи просто Лисою, як я її називав, із Чернівців. Спочатку ми спілкувалися на незначні теми, жартували, потім почали спілкуватися більш серйозно, писати один одному паперові листи. . . Я дуже прив'язався до Лисиці, та й вона до мене. Одного разу ми навіть побачилися, коли вона їздила відпочивати до Одеси. З того часу ми почали сумувати один за одним...

Але я вже не слухав її, і покривав ніжними поцілунками внутрішню поверхню стегон, піднімаючись усе вище та вище. Розрахунок був на те, що якщо голосити почне, одразу відпущу. А коли кричати перестане, то після першого, і єдиного, крику ніхто й не прибіжить. Мало хто, і чому крикнув. Але минає секунда, друга, третя. Я вже до трусиків губами добираюся, вона продовжує відбиватися (втім, і не так люто вже), а крику все немає. Розумію, що його вже й не буде, надихаюся, беруся за краї брифів, і різким, авантюрним рухом зриваю їх по коліна...

І тут мене пробрав страх, що вони можуть зробити з оголеною та дуже симпатичною дівчиною. Втекти не вдасться – вони стоять на шляху з пляжу, та й як бігти – я ж гола, що подумають однокласники і чи не зійдуться їхні думки з думками цих хлопців, а мені ще вчитися з ними цілий рік. Батьків я не вмовлю перевести мене в іншу школу і розповісти їм про цю ганьбу теж не зможу. Голосити теж не варіант, раптом допомога прийде до хлопців, а не до мене. Доведеться терпіти їхні голодні та хтиві погляди. Поки що тільки погляди...

Пружні овали акуратних, високих грудей, наче два відображення молодого місяця на неспокійній воді, грайливо зваблювали його. Але ще більше манив рівний трикутник пухнастого кучерявого волосся, що трохи деформувався, коли Міла́ва задирала ніжки в лісовому танці. Раптом кохана притислась до Яна й обдарувала пристрасним поцілунком. Юнак насолоджувався солодкістю її губ, як раптом відчув теплу долоню дівчини між своїх ніг. Вона за лічені секунди розпалила нестримне полумʼя бажання в усьому його тілі, але Міла́ва так само раптово, як і притислась до нього, відскочила назад, усміхнулась і кинулася бігти дорогою геть від села, наче осідлавши спалахи блискавок, що струменіли в небі над їхніми головами...