Коли в пориві пристрасті я цілував це дівча не тільки в губи, а й у шию, вуха, вона ніколи не чинила опір. Я нагладжував її сіднички, і вона теж не прибирала мої руки, ніколи не відкидала їх. Після трьох тижнів взаємних пестощів я вирішив, що хочу її побачити її у своєму ліжку. Потрібен був слушний момент, бо мені не дуже хотілося підходити і просто пропонувати такій милій дівчині переспати. Одного липневого дня, який я дуже добре пам'ятаю, ми прогулювалися невеликим парком біля мого будинку. Втомились та посідали на улюблену нами лавочку...

— Юль, давай ми тебе трахнемо по разу, і поїдеш потім до свого чоловіка, — Дімі вже хотілося швидше перейти до справи. З тим, що її трахнуть, Юля вже змирилася. І вона вирішила спробувати висунути зустрічні умови. — Робіть що хочете, я не буду опиратися, але тільки з презервативами, віддайте мені телефон і видаліть усі фото у себе. Діма хотів обуритися такою кількістю умов, але Семен зупинив його поглядом. — Гаразд, — сказав Семен. — Заплющ очі, розкрий рота, і якщо якісно все зробиш і з задоволенням усе проковтнеш, то вже через годину зможеш спокійно засмагати далі...

Іноді так трапляється, що все грає проти тебе. Ну ось, бляха, якось так все невдало складається, що просто не знаєш, що з усім цим робити. У буквальному розумінні. І цілими днями ти тільки чекаєш чогось. Чогось такого, що за одну секунду змінить перебіг цього вже порядком остогидлого і безрадісного життя. І, що найсмішніше, ти усвідомлюєш, що просто так нічого не буває. І тим більше — «за просто так» не роздають шанси на те, щоб «взяти-і-перевернути-своє-життя-з-ніг-на-голову». Але… Саме те, що навколо одні суцільні «але». І ти продовжуєш вірити в те, що подібне можливе і коли-небудь станеться саме з тобою...