— Ну от, а ти боялася! — підбадьорював Степан Вікторович, заглядаючи під Юльчину спідницю, немов грибник, який зазирає під ялинку в пошуках вдачі. Його «удача» завдяки стрункій фігурі дівчини та гладко виголеним інтимним місцям нагадала йому підліткові підглядання за дівчатками в піонертаборі. — А тут у нас що?.. «Батьківський» погляд, втомлений від сімейної сексуальної одноманітності, піднявся вгору, а руки почали неспішно, подовжуючи задоволення, розстібати блузку. За хвилину блузка вже лежала на підлозі. Ще кілька секунд — і там же опинився ліфчик. — Вікторовичу, нам-то хоч щось залиш! — почувся Димчин голос із сусідньої кімнати...

Сергій, перший та єдиний чоловік, пішов від неї три роки тому. Зустрів молоду – і чкурнув у блуд, накивавши п’ятами! Спершу, правда, намагався дзвонити, щось виправдовувався, гроші пропонував, але ні вона, ні Семен спілкуватися з ним не захотіли. З того часу так і жили удвох… Подруги, щоправда, натякали вже сто разів, що обов'язково треба коханця знайти – «ну, хоч для здоров'я, а то так і онкологію можна заробити!», а де їх шукають, тих коханців? На роботі колектив переважно жіночий…