Іринка була його двоюрідною племінницею — точніше, іногородньою двоюрідною племінницею дружини, яка вступила до хореографічного училища в їхньому місті. Батьки вмовили їх здати їй вільну кімнату. Резон з обох боків: для батьків Іринки — недорого, по знайомству, близько до навчання, а головне — дівчина під наглядом родичів. Дядько Федір із дружиною теж не були проти: їхня доросла донька вже давно вийшла заміж і жила окремо, дружина постійно моталася няньчити онука. Кімната все одно пустувала. А тут хоч якісь, але грошенята. Головна умова була — жити тихо й нікого не водити в гості. І досі все було спокійно. Іринка жила, мов мишка: дім — навчання, іноді кудись ходила, але поверталася не пізно. Так минув майже весь перший курс. Дядько Федір, для приколу, кілька разів за відсутності дружини, як би ненароком, пробував затиснути її у дверях...