— Я могла б відпрацювати. Особисто Вам, — голосніше й упевненіше повторила вона. Микита пильно подивився на неї. Тепер він розсердився дуже сильно. От паскуднице! Гадає, що все можна вирішити через ліжко, чи що? — Так, — протягнув Микита. — Значить, особисто і мені? Ну-ну. Продовжуй. Тетяна випрямилася на стільці, геть не ніяковіючи, зустріла оцінювальний погляд Микити. Повільно облизала рожевим язичком губи. — Микито Анатолійовичу, ну, Ви ж розумієте… Ми з Вами дорослі люди… Замовкла, задумливо розстібнувши ґудзик на блузці. Блиснула оченятами, перевіряючи, як він оцінить її жест. Микита оцінив правильно, підвівся, обійшов стіл...
