Наблизившись до спальні, я міг розрізнити, що жіночий голос тихенько мугикав, а його власниця чомусь прицмокувала губами. Чоловічі ж голоси шипіли й ледве чутно ахали. У коридорі було темно, і яскраве світло, що виливалося зі спальні крізь відчинені двері, било по очах. Не штовхнувши двері, а лише просунувши одне око в простір спальні, я зміг спостерігати наступну картину. На ліжку сиділа моя кохана дружина Лейла. На ній був чорний нікаб, що ховав волосся та обличчя спадаючою донизу пов'язкою. Була лише щілина для очей, які виблискували східним блиском. На плечі була накинута довга біла хустка, з-під якої видна була біла напівпрозора мереживна маєчка, що облягала тіло моєї дружини та спадала ледь до талії, відкриваючи животик з пікантним пупком. На талії був поясок із бронзового ланцюжка, з якого посередині звисав арабський металевий орнамент, що спускався до білих ажурних трусиків. На ступнях були персикового кольору відкриті туфельки, що відкривали витончені пальчики з червоним
