— Гадаєш, я не знаю, у чому справа? Прекрасно знаю. Соромишся свого розміру, — вона виразно глянула на Вікині груди. — А даремно. І себе мучиш, і хлопців. Вони напевно тебе трохи дивною вважають. І слушно. Бери приклад з мене. Не п’ятий розмір, і не третій навіть, але що є, те є. Усе моє. Проте все натуральне, без поролону. Віка збентежилася, почервоніла. Мабуть, із поролоном Лара потрапила в точку. Їй вона програвала. У Лари була чесна двійка, а Вікині груди були набагато менші. Нікіта подумав, що зараз Віка психане й піде, але не тут-то було. Вона й не думала здаватися. — Звісно, не соромишся. Може, тому ти в магазин без трусів ходила й гола на сходовому майданчику селфі робила? Наївний, Нікіта знав — Лару так просто не збентежиш. Вона лише поблажливо посміхнулася...
