Ми не бачилися з нею майже 10 років. Оце так! Кому розповісти – так і не повірить! Ми ж – нерозлийвода з п’ятого класу, що просиділи за однією партою майже п’ять років! І не бачилися одразу після випускного наступні 10 років нашого життя! Взагалі! Ніколи! Чому? Я й сама не знаю, можливо, ми так сильно набридли одна одній за попередні роки. Все якось так закрутилося, завертілося в моєму житті. Я виїжджала в іншу країну, вчилася у двох університетах, вийшла заміж, потім розлучилася, потім…

Ставши посеред кімнати, Ірина опустилася на коліна, трохи розсунувши ноги, і закинула руки за голову, зціпивши їх на потилиці й застигнувши в цій позі. Очі були заплющені. Вона не рухалася, лише стискала й розтискала ноги — він бачив, як напружується й розслабляється її попка. Час зупинився. Андрій бачив і вбирав збудженим поглядом усе: її білі зуби, сліди слини на напіврозкритих губах, крапельку вологи, що повисла на губках і ось-ось готова була стекти по шнурку... Він не знав, як довго тривала пауза — йому здавалося, що минула щонайменше година, перш ніж Ірина поворушилася. Відкривши очі, вона опустилася на навкарачки й поповзла до ліжка, кілька разів вульгарно виляючи попою, ніби дражнячи його...