Ну хіба не чудо? — Свєто, іди до нас, — кличу я новеньку. — Приєднуйся. Світлана підходить, досить впевнено прилаштовується поруч з Ілоною й перехоплює долонею мій член. Я вже приспустив штани, щоб дівчаткам було зручніше. Світлана буквально присмоктується до мого члена. Ілонка допомагає мені зняти труси й штани, вона просто гладить мої сідниці, стегна, ноги. Світланка смокче. Я кладу руки їй на голову й починаю направляти її рухи. Вона покірно насаджується на нього ротом. Але це ще не все — мій хлопчик вже упирається їй у горло, вона намагається відсунутися. Але мої руки тримають. Ілона лише посміхається, адже вона вже давно знайома з моїм членом. Свєта починає задихатися, хватку послаблюємо, даємо їй ковтнути повітря — і знов член увійшов їй у рот...

Сергій поворушив мишкою — і на екрані виник браузер із купою відкритих вкладок. Він, нудьгуючи, переглянув їх — звичайна жіноча маячня. Закриваючи вкладки одну за одною, побачив відкриту аську Юлі. На екрані залишився останній її лист, відправлений якомусь Костянтину: «Обіцяю, виправлюся, мій Хазяїн!» Що за дурня? Сергій поцокав мишкою — інших повідомлень із цим контактом не було. Який ще хазяїн? Він ліз у комп’ютер. Знайшов історію аськи (Юля, мабуть, не догадалася налаштувати автоматичне видалення) і перечитав листування. Запустивши пошук зображень, знайшов приховану теку, наївно сховану серед системних під назвою «syswin», де Юля зберігала кілька роликів і картинок, завантажених з інтернету. А в окремій теці лежали фото, які вона зробила сама й відсилала цьому козлові...