Таня з пришвидшеним серцебиттям натиснула дзвінок. Відчинилися двері, і вона побачила дядька Олега. Зблизька. Одягненого лише у вільні домашні штани. На підтягнутому м’язистому тілі — ані трохи жиру. Від нього пахло милом і душем. Штани трохи сповзали, оголюючи низ живота. Невеликі кучеряві волоски визирали з-за пояса. Погляд Тані мимоволі ковзнув туди. Зніяковівши, вона пробурмотіла: — Здоровенькі були... — О! — гукнув сусід. — Ти ж Таня, сестра Ірини. Правильно? Заходь. Він відступив, пропускаючи дівчину у квартиру. Вона несміливо ступила вперед, зачепивши плечем тверді м’язи живота, і остаточно збентежилася. Весь її бойовий настрій розвіявся. За спиною клацнув замок, відрізаючи шлях до відступу...

...Мене пропустили без проблем, сказавши, що я можу брати участь у всіх розвагах і заходити в усі кімнати, приклавши свою картку до зчитувача. Але тільки сьогодні — до четвертої ранку. Майже як у Попелюшки, бляха. Я поки нічого не розумів, вирішивши, що йдеться про випивку, їжу й усяке таке. Увійшовши у просторий хол, заповнений молодими людьми, я побачив несподівану картину: напівоголені красуні виступали по круглому подіуму, в центрі якого стояв барабан. Вони крутили ручку, діставали якийсь папірець і голосно вимовляли незрозуміле. Наприклад: «Рожева — три — два». Що б це значило — я не зрозумів. Але дівчата були на будь-який смак, і одна з них мені була дуже знайома...