...Мене пропустили без проблем, сказавши, що я можу брати участь у всіх розвагах і заходити в усі кімнати, приклавши свою картку до зчитувача. Але тільки сьогодні — до четвертої ранку. Майже як у Попелюшки, бляха. Я поки нічого не розумів, вирішивши, що йдеться про випивку, їжу й усяке таке. Увійшовши у просторий хол, заповнений молодими людьми, я побачив несподівану картину: напівоголені красуні виступали по круглому подіуму, в центрі якого стояв барабан. Вони крутили ручку, діставали якийсь папірець і голосно вимовляли незрозуміле. Наприклад: «Рожева — три — два». Що б це значило — я не зрозумів. Але дівчата були на будь-який смак, і одна з них мені була дуже знайома...