Весь день після прийняття Посвячення ми провели, співаючи гімни богові Гіменею. Почуття незабутньої радості та щастя переповнювало кожну з нас. Ми із захватом співали, бо наші душі співали. Вперше, мабуть, я бачила навколо себе справді щасливих жінок. Людей, які відчували насолоду від самого життя. І всі ми водночас чекали ночі. Особисто я відчувала, що цієї ночі пізнаю насолоду чоловіком до самого дна. Весь день ми постили, ввечері була скромна вечеря — переважно лише овочі. Потім остання молитва і чаша з божественною кров’ю, яку кожна з нас випила набагато швидше, ніж учора. Та й смак здався солодшим. Ми одна за одною виходили в коридор і зникали у своїх кімнатах. Особисто я була вся в нетерпінні...

З циклу "Вас знімала прихована камера!"

Ми всі, одягнені у світлі, вибілені полотнини на голе тіло, півдня проводили в молитвах, доглядали за вівтарем бога, слухали проповіді його слуг. Всі вони були високорослі, як варвари, волосся росте на їхніх тілах, здавалося, скрізь, де можна. Вони ходили лише у лілових пов’язках на стегнах, змушуючи нас розглядати їхні м’язисті тіла. Мене до цього не цікавило тіло мого чоловіка, але тут я почала порівнювати тих, кого бачила у храмі. Через кілька днів я навіть несвідомо почала виділяти того, хто подобався мені найбільше...