Ми пішли, потім спустилися вниз по вузьких сходах. Справді «Погребок»! Двері були ніби дерев’яні, але з кільцем-ручкою. Заходимо. І завмираємо на місці. Яскраве освітлення, окремі відгороджені кабінки, м’які крісла й дивани, увесь такий нарядний і розфарбована помадою офіціянтка. Пройшли, сіли у першій же кабінці, взяли в руки меню. Ех, і що з того? Усе написано італійською, і що означають ті писання — секрет. Окрім двох пунктів — «Vodka» та «Cola». — Нормаль, — сказав Шура. — Шкода, закусону нема. Нічо, прорвемось!

Залишилося останнє — я скинула з себе накидку й оголена лягла на кам’яну поверхню. Ну, і як мене обиратимуть? …Через деякий час з’явилися всі послушники. Кожен із них став біля одного з вівтарів. Біля мого опинився той самий, мій наречений чоловік. Від його погляду серце забилося сильніше, затріпотіло, і знову тугий вузол зав’язався внизу живота. У залу увійшла Намісниця в довгій до п’ят абсолютно білій накидці. Вона уважно подивилася на мене й ледве помітно усміхнулася. Але не сповільнила кроків, прямувавши до вівтаря через два від мого. Я повернула голову. Там лежала друга Посвячена, теж гола, також біля її ніг стояв послушник. Той самий, у якого був величезний чоловічий орган...

Фото-екскурсія еротичним музеєм в Амстердамі