Едуарда Олексійовича анітрохи не хвилювало те, що розповідав помічник. Він жодної миті не переймався через наближення виборів, прекрасно знаючи, що його оберуть і на четвертий термін поспіль. За роки свого мерства він встиг повністю підімʼяти під себе все місто, усунути всіх, хто йому заважав або хоч якось конкурував. Усі серйозні люди були у нього на гачку, а решта просто боялися. Місто по суті вже давно належало Едуарду Олексійовичу, він був його господарем, володарем. Гроші його вже навіть мало цікавили — адже все було давно налагоджено і працювало без збоїв. Кожен, хто заробляв у місті, так чи інакше платив меру, не кажучи вже про бюджетні кошти.
Едуард Олексійович перервав помічника і, за звичкою невдоволено прицмокнувши великими безформними губами, промовив:
— Юрію, мене ці рейтинги, опитування взагалі не цікавлять. Розбирайтеся з ними самі. Результат виборів ти вже знаєш — ось і підганяй цифри під нього. Краще скажи, ти моє доручення виконав?
Голос чоловіка одразу змінився, очі розширилися, він поглянув на помічника з загрозою. Той метушливо дістав із кишені флешку.
— Так, Едуарде Олексійовичу, усе зробив. Я тут цілу базу для вас зібрав — відмінні дівчата.
— Зараз подивимось. Мабуть, знов якихось шльондр мені підсунути хочеш, — одразу пом’якшившись, відповів мер, ворушачи товстими сідницями в масивному кріслі.
На широкому моніторі з’явилася фотографія першої дівчини. Мер швидко її прокрутив, наступну теж, і цього разу ще й невдоволено буркнув:
— Якась потвора. Ти їх де підбирав — у шапіто?
Юра перелякано ковтнув слину. Виправдовуватися не мало сенсу: якщо мер сказав «у шапіто», значить, у шапіто. Він, не перериваючи погляд, дивився на обличчя шефа і мимоволі порівнював його з тими дівчатами, яких підібрав. Жодна з них, звичайно, не заслуговувала такого визначення, а ось Едуарда Олексійовича потворою назвати було цілком можливо. Опухле, розпливчасте обличчя чоловіка живо реагувало на те, що він бачив на екрані: він постійно морщився і підтримував товсте підборіддя, невдоволено стискаючи криві губи. Він явно починав нервувати, і це лякало помічника.
Ще коли мер доручив йому зібрати досьє на кільканадцять дівчат на власний розсуд, Юра знав, що це буде непросто. Але тепер розумів, що, схоже на те що провалився. Насправді кожна з кандидаток, яких він підібрав, була чудовою і повністю відповідала смакам шефа — їх помічник за довгі роки служби вивчив досконало. Він не вперше займався таким приватним дорученням, але цього разу Едуард Олексійович вимагав не просто найкращих дівчат з ескорт-служби, а звичайних дівчат, які не торгують своїм тілом за гроші. І, звичайно, всі вони мали бути ідеальними. Шеф збирався на відпочинок і хотів скрасити його парочкою нових ляльок.
Нарешті на обличчі мера з’явився інтерес. Рот трохи розкрився, і він від збудження висунув між рядами кривих зубів сіруватий товстий язик. Юра непомітно з полегшенням видихнув і, підійшовши ближче, зазирнув на монітор.
На екрані красувалася струнка спортивна брюнетка Варя Долмишенко. Мер аж трохи підвівся з крісла. Він швидко почав переглядати інші фото, зайшов на її сторінки в соцмережах. Дівчина була саме така, як треба. 22 роки, студентка. Майже на всіх фото вона була в чомусь спортивному та обтислому, що дозволяло вже добряче збудженому мерові повною мірою оцінити її чудову фігурку. Сідниці й груди красуні ніби самі просилися в руки похмурого Едуарда Олексійовича. А яке ж чуттєве обличчя було в цієї брюнетки! Виразне, з легким відтінком гордовитості, але при цьому неймовірно миле. Він збільшив зображення і став розглядати насичено-червоні губки, вже уявляючи, як буде їх цілувати. У штанах мера почався рух, і він, поправивши члена, звернувся до помічника:
— Ось ця підійде. Залишилось ще одну підібрати.
Дівчата знову змінювалися на екрані одне за одним. Залишилася остання, і Юра вже думав, що зараз отримає від шефа жорстку догану, але раптом той нахилився ближче до монітора, облизнув губи й прошепотів:
— Яка ціпочка… А ніжки які… просто заглядання.
Вибір Едуарда Олексійовича припав на Люду Таровнюк — ефектну блондинку з ідеальною фігуркою та обличчям, що випромінювало сексуальність. Він зупинився на фотографії, де дівчина у спортзалі, стоячи рачки, виконувала якусь вправу. Ніжки Люди були розставлені й напружені, через що виглядали ще привабливіше. Тканина спортивних штанів щільно обтягувала сідниці, підкреслюючи їхню пружність.
— Ось і друга. Давай дій, тільки добре з ними попрацюй, щоб мені не довелося їм самому нічого пояснювати.
Фраза мера ніби зняла камінь з плечей помічника — він впорався із завданням. Звичайно, ще треба було ввести в курс справи нічого не підозрюючих дівчат, але це вже була технічна робота. У цьому Юра був майстром, тим більш що погана слава Едуарда Олексійовича завжди йшла попереду нього.
Як і передбачав помічник мера, Варя та Люда не змогли відмовитись від настільки "заманливої" пропозиції відпочити кілька тижнів із таким поважним паном. Йому навіть не довелося пропонувати їм гроші - вистачило легких погроз. Дівчата одразу забули про своїх хлопців, навчання, друзів і зрозуміли, що потрапили у пастку.
Після розмови з Юрієм обидві впали у відчай, уявляючи, що їх чекає. Варя навіть не втрималась і почала шукати в інтернеті фото мера. Вона, звичайно, знала, як він виглядає, але намагалась якось підготувати себе до майбутнього. Сама думка про близькість з кимось під примусом була їй огидна, але в цьому випадку все було ще жахливіше.
Едуард Олексійович був просто бридким. Чим довше Варя розглядала його, тим більше він нагадував гібрид кабана та якогось лепрекона з фільму жахів. Його обридлива фігура, прихована під дорогими костюмами, викликала огиду. А обличчя... Набрякле, майже кругле, з крихітними очима, що ледве проглядали крізь набряклі повіки, обвислими щоками та асиметричними губами - наче хтось ударив по них молотком. У Варі підступив ком до горла - вона усвідомила, що скоро їй доведеться цілувати це обличчя. І не тільки цілувати...
Тим часом Едуард Олексійович спокійно обідав у своєму кабінеті. Їжа з найкращого ресторану міста була, як завжди, чудовою, але головна "страва" дня чекала посеред кабінету - брюнетка Варя та білявка Люда. Він удавав, що не помічає красунь, продовжуючи чавкати за обідом. Насправді ж з-під опущених повік він крадькома оглядав своїх нових "супутниць", милуючись їхнім хвилюванням.
Люда з нерозумінням дивилась на Варю. Її дивувало, що всемогутній мер мовчить - навіть з'явилась наївна надія, що це якесь непорозуміння. Чоловік за столом викликав огиду, але не здавався небезпечним. Аж раптом його телефон задзвонив. Він витер жирні пальці серветкою, підвівся і, розмовляючи, почав проходитись кабінетом. Наблизившись до дівчат, він раптом, не перериваючи розмови, поклав руку на сідницю Варі та міцно стиснув. Брюнетка здригнулась, ледве чутно скрикнувши. На обличчі мера розплився бридкий усміх. Варя мовчала, усвідомлюючи - випробування почалося. Секс розповіді про збоченців читай саме на paprikolu.net.ua.
Нарешті поклавши слухавку, мер звернувся до дівчат:
— Ну що, дівчатка, готові до відпочинку?
— Так, пане, — унісоном відповіли Люда й Варя, добре пам'ятаючи вказівки Юрія про те, як слід звертатися до Едуарда Олексійовича.
— Та-а-к? А щось не схоже. Якісь ви затиснуті. Соромитеся чи що?
— Ні, не соромимося, просто незвично, — швидко вимовила Люда, переглянувшись із незнайомою брюнеткою, і миттєво отримала у відповідь хтивий погляд мера.
— Ох, яка ж ти висока, Людочко. А ну стань на коліна — хочу переконатися, що ти дійсно не соромишся.
Після цих слів останні надії дівчини на те, що це буде просто відпочинок у компанії хтивого підстаркуватого пердуна, який хоче оточити себе красунями, розвіялися. Вона зрозуміла — потрапила в руки збоченця. Люда покірно опустилася на коліна й підвела очі до пана мера. Тепер йому було набагато приємніше розглядати личко білявки. Глянувши на Варю, він жестом показав, щоб і вона стала на коліна. Тепер перед ним було два чарівних обличчя.
Мер помітив, що погано витер пальці — вони були ще жирні. Протягнувши руку до Людиного обличчя, наказав:
— Нумо, полижи їх, щоб чисті були.
Дівчина, розтуливши рота, обхопила губами пальці. Від хвилювання в роті пересохло, і спочатку виходило погано, але потім вона якось напустила слини й відчула неприємний присмак — товсті пальці були гіркуваті, пахли тютюном.
Едуард Олексійович був задоволений. Він вийняв пальці з рожевих губок білявки й підніс їх до обличчя Варі. Та без зайвих питань взяла їх у рота, але миттєво мимоволі скривилася.
— Що, не смачно? Ну вибач, член буде трохи пізніше, — реготав мер, витираючи пальці об щоку дівчини. — А поки поцілуймося, цукерко.
Варя підвелася й, нахилившись до низького товстуна, торкнулася губами його напіврозтулених уст. Першою її реакцією було одразу відвернутися й витерти рота. Губи Едуарда Олексійовича були холодні, як у жаби, й мокрі від слини. До того ж він одразу ж ліз язиком. Чоловік обійняв брюнетку й із задоволенням поцілував її. Її ротик був просто божественний — ніжний і теплий, язичок метушився, немов тікаючи від його язика. Але найголовніше було навіть не це — вираз очей Варі. Чим пристрасніше він впивався в її губки, тим сильніше вони розширювалися й наповнювалися огидою.
Кайфуючи від цього, чоловік спеціально пускав більше слини в ротик брюнетки й не давав їй перепочити. Наприкінці поцілунку він міцно стиснув її пухку нижню губку й з силою відтягнув, змусивши дівчину ледь не підтягнутися за власним обличчям.
— Ох, яка ж ти солодка! Просто нектар. Годинами б із тобою цілувався. Гаразд, досить працювати на сьогодні — пора й відпочити, — нарешті відпустивши губу дівчини, промовив мер і подзвонив водієві.