Останній день і ніч у храмі Гіменея я запам’ятала надовго.
Вранці на звичайній молитві біля вівтаря нас залишилося лише двоє. Дві Посвячені, третя, мабуть, наважилася покинути храм. Як не дивно, я навіть не звернула на це уваги. Намісниця Гіменея підняла руки високо над головою, послушники — а їх було семеро — завмерли біля її ніг на колінах, опустивши голови на груди.
— Сьогодні вирішиться, хто гідний честі бути нареченою дружиною Гіменея, — високим грудним голосом промовила вона. — Щасливиця сама вирішуватиме, з яким чоловіком їй лягати, від кого нести плід і жити під одним дахом. Вона навіки стане вільною дружиною.
Вона піднесла кожній з нас чашу з напоєм блакитного кольору. На смак він був трохи солодкуватим, без запаху. Я випила великими ковтками.
— До кінця дня ти проведеш час у молитвах, — сказала кожній з нас Намісниця. — Дзвін пролунає сім разів, і ти ляжеш на один із вівтарів. Лише бог Гіменей вирішить, хто з вас гідніший.
— Хай вирішить бог, — відповіла кожна з нас.
Тоді я слабо уявляла, як саме він це вирішуватиме. Молилися ми у мовчанні. Чесно кажучи, я пробурмотіла відомі мені молитви досить швидко. І почала озиратися. Величезна зала була пуста. Були лише ми удвох. Друга Посвячена просто стояла, схиливши голову. Під накидкою не було видно її обличчя. Та й тіло теж не просвічувало. Я підвелася на ноги й, розминаючи їх, пройшлася залою. Нічого примітного — кам’яні стіни, дерев’яні лави, столи та сім круглих кам’яних вівтарів. На один із них мені й треба лягати. Даремно я чекала хоча б трохи їжі чи пиття.
Минув увесь день, частину якого я простояла в молитвах, а більшу частину пролежала на вівтарі в напівдрімоті. Коли сім разів вдарив дзвін десь згори, я вже пригріла собі місце. Залишилося останнє — я скинула з себе накидку й оголена лягла на кам’яну поверхню. Ну, і як мене обиратимуть?
…Через деякий час з’явилися всі послушники. Кожен із них став біля одного з вівтарів. Біля мого опинився той самий, мій наречений чоловік. Від його погляду серце забилося сильніше, затріпотіло, і знову тугий вузол зав’язався внизу живота.
У залу увійшла Намісниця в довгій до п’ят абсолютно білій накидці. Вона уважно подивилася на мене й ледве помітно усміхнулася. Але не сповільнила кроків, прямувавши до вівтаря через два від мого. Я повернула голову. Там лежала друга Посвячена, теж гола, також біля її ніг стояв послушник. Той самий, у якого був величезний чоловічий орган.
Пітьма в залі заважала розгледіти деталі. Я бачила, як Намісниця звелася над вівтарем, ніби щось поклали їй у руку. Потім я побачила, як послушник обережно зняв з неї накидку. Вперше вона була оголена при нас у храмі, але розгледіти її тіло було неможливо. Я й сама не розуміла, чому мені це цікаво.
А от із дівчиною на вівтарі явно щось було не так. Навіть звідси я бачила, як послушник тримав її тіло, а воно тремтіло й вигиналося. Потім я почула хрипи, після чого Намісниця махнула рукою. Послушник відпустив дівчину, та зіскочила з вівтаря. Чоловік накинув на тіло Намісниці накидку.
Тепер вона йшла до мене. Я подивилася на обраного мною чоловіка — він стояв і пожирав очима моє тіло, його орган наливався силою, а м’язи тремтіли.
Намісниця наблизилася до вівтаря, піднялася на підвищення біля моїх ніг. Вона звелася надо мною, як одна зі статуй бога. Відмінність була лише в одному…
Я відчула, як чиїсь міцні руки торкнулися моїх щиколоток. І водночас накидка, ніби сама собою, зісковзнула з тіла Намісниці. Витончена шия виявилася довгою, погляд мимоволі зупинився на великих пружних грудях із напруженими сосками. Її живіт був ніби вдавлений, а стегна збудливо округлі.
Але раптом я побачила ЦЕ.
Намісниця була повністю оголена, а її чоловіче начало виявилося просто величезним. Я раніше не дуже вірила, що Намісниця Гіменея — наполовину чоловік, наполовину жінка.
Але мені це уявлялося якось інакше. Я затримала подих і спробувала розслабитися. Намісниця хижо посміхалася, її збудження відчувалося в аурі навколо неї, а її чоловічий орган був настільки напруженим, що я не втрималася. Не знаю, що потрібно робити на вівтарі бога, я підвелася й обома руками торкнулася її органу. Я завмирала від раптового бажання, що нахлинуло на мене. Мені хотілося цілувати й пестити його.
Раптом зверху на мене полилося щось пекуче й ароматне. З глечика в руках Намісниці тонким струмочком стікало пахучі масло. Захват на моїх ногах зник, і я спробувала влаштуватися зручніше. Намісниця впевненим рухом направила свій орган мені в рот. Я із задоволенням прийняла його, хоча він не помістився навіть наполовину, але дістався геть до горлянки.
І тут я відчула, як хтось ніжно пестить мене між ніг. Хвиля жару повільно наростала. Намісниця поклала мене на вівтар, і я одразу зрозуміла, що вона хоче, схиливши голову донизу, готуючись прийняти її орган у себе. Мій наречений чоловік у цей час, підвівши мої стегна, входив у моє лоно своїм гарячим і твердим органом. А орган Намісниці Гіменея проникав у мою горлянку.
Це було неймовірно. Я віддалася їм обом, виконувала їх волю, була готова зробити для них усе. Намісниця засміялася, коли її соки бризнули й полилися мені в рот. Це був гарячий напій, і я пила його до самого кінця...
...Я стояла міцно стиснена між двох тіл, коліна пекли нестерпно, але це був солодкий біль. Я вже не розрізняла на дотик їхні органи. Один із них солодко рухався в моїй соромній дірочці, а другий у такт йому входив у моє лоно. Я стогнала й плакала одночасно. Широкі груди мого нареченого пом’якшували жорстку поверхню вівтаря. Я лежала на ньому, а Намісниця влаштувалася ззаду й тримала мене за стегна.
...Сім’я Намісниці було набагато ароматнішим, ніж сік мого обраного послушника. Але, на жаль, це тривало недовго. Незабаром його змінив другий чоловік. Скільки їх було ще тієї ночі? Усі! Я розрізняла орган кожного з них. Хтось виплескував своє сім’я мені в попу, інші — у лоно. Тугі струмені били мені в рот. Я пливла. Голова крутилася, запах сім’я різних чоловіків змішався, застиглим лушпинням воно покривало моє тіло, обличчя, губи й вії.
Раптом, ніби прокинувшись, я розплющила очі. Шість голих послушників стояли навколо мене. Еротика на paprikolu.net.ua. Гола Намісниця сиділа на Головному вівтарі Гіменея.
— Ти пройшла випробування! — проголосила вона голосним і, як мені здалося, радісним голосом. — Тепер ти вільна! Назавжди. Не бійся — сім’я послушників бога безплідне, як і моє, адже я наполовину чоловік. Ти відтепер вільна обирати собі чоловіка, або чоловіків, носити від них плід і бути вільною! Звеличмо бога Гіменея!
— Звеличмо! — вигукнули всі в один голос.
— Звеличмо вільну дружину Гіменея!
— Звеличмо!!!
— Хай так і буде! — проголосила Намісниця.
Чиїсь турботливі руки накинули на мене яскраво-жовту накидку. Я спробувала встати з вівтаря, але вийшло погано — ноги ледве мене тримали. Тоді кілька рук обхопили мене й понесли, колихаючи дорогою...
...Двері храму зачинилися за моєю спиною. Перед ними стояли сім фігур. Різних — тоненьких і товстіших, високих і низьких. Сім нових претенденток. Вони не знали, що на них чекає. Просто дивилися на мене в жовтій накидці, на моє відкрите обличчя й заздрили. А вже я-то знаю!