Таня з пришвидшеним серцебиттям натиснула дзвінок. Відчинилися двері, і вона побачила дядька Олега. Зблизька. Одягненого лише у вільні домашні штани. На підтягнутому м’язистому тілі — ані трохи жиру. Від нього пахло милом і душем. Штани трохи сповзали, оголюючи низ живота. Невеликі кучеряві волоски визирали з-за пояса. Погляд Тані мимоволі ковзнув туди. Зніяковівши, вона пробурмотіла: — Здоровенькі були... — О! — гукнув сусід. — Ти ж Таня, сестра Ірини. Правильно? Заходь. Він відступив, пропускаючи дівчину у квартиру. Вона несміливо ступила вперед, зачепивши плечем тверді м’язи живота, і остаточно збентежилася. Весь її бойовий настрій розвіявся. За спиною клацнув замок, відрізаючи шлях до відступу...

...Мене пропустили без проблем, сказавши, що я можу брати участь у всіх розвагах і заходити в усі кімнати, приклавши свою картку до зчитувача. Але тільки сьогодні — до четвертої ранку. Майже як у Попелюшки, бляха. Я поки нічого не розумів, вирішивши, що йдеться про випивку, їжу й усяке таке. Увійшовши у просторий хол, заповнений молодими людьми, я побачив несподівану картину: напівоголені красуні виступали по круглому подіуму, в центрі якого стояв барабан. Вони крутили ручку, діставали якийсь папірець і голосно вимовляли незрозуміле. Наприклад: «Рожева — три — два». Що б це значило — я не зрозумів. Але дівчата були на будь-який смак, і одна з них мені була дуже знайома...

Дістав із ящика ніж і перерізав скотч на ногах і на руках. Допоміг Юлі встати на ноги. Вона стояла перед ним, похитуючись на ногах, що підгиналися, губи запеклися, шалені очі вичікувально дивилися на нього. Чекала його наказів, боячись зайвий раз поворухнутися без дозволу. Сергій усміхнувся і великодушно сказав: — Пити хочеш? Іди, попий. Юля потягнулася до шафи за кухликом, витягуючись у струнку, нахилилася, мимоволі демонструючи йому попу з червоними відбитками стека, вологі губки й зморщений анус, що мелькнув на секунду перед його очима.

Ну хіба не чудо? — Свєто, іди до нас, — кличу я новеньку. — Приєднуйся. Світлана підходить, досить впевнено прилаштовується поруч з Ілоною й перехоплює долонею мій член. Я вже приспустив штани, щоб дівчаткам було зручніше. Світлана буквально присмоктується до мого члена. Ілонка допомагає мені зняти труси й штани, вона просто гладить мої сідниці, стегна, ноги. Світланка смокче. Я кладу руки їй на голову й починаю направляти її рухи. Вона покірно насаджується на нього ротом. Але це ще не все — мій хлопчик вже упирається їй у горло, вона намагається відсунутися. Але мої руки тримають. Ілона лише посміхається, адже вона вже давно знайома з моїм членом. Свєта починає задихатися, хватку послаблюємо, даємо їй ковтнути повітря — і знов член увійшов їй у рот...

Сергій поворушив мишкою — і на екрані виник браузер із купою відкритих вкладок. Він, нудьгуючи, переглянув їх — звичайна жіноча маячня. Закриваючи вкладки одну за одною, побачив відкриту аську Юлі. На екрані залишився останній її лист, відправлений якомусь Костянтину: «Обіцяю, виправлюся, мій Хазяїн!» Що за дурня? Сергій поцокав мишкою — інших повідомлень із цим контактом не було. Який ще хазяїн? Він ліз у комп’ютер. Знайшов історію аськи (Юля, мабуть, не догадалася налаштувати автоматичне видалення) і перечитав листування. Запустивши пошук зображень, знайшов приховану теку, наївно сховану серед системних під назвою «syswin», де Юля зберігала кілька роликів і картинок, завантажених з інтернету. А в окремій теці лежали фото, які вона зробила сама й відсилала цьому козлові...

Діма цілував дружині шию й рукою взявся пестити її кицьку. Я дивився на Юлю – вона заплющила очі, одною рукою тримала його за попу, а другою торкалася його члена (у Діми був трохи менший, ніж у мене – приблизно на 1 см), і на мене накотила хвиля дуже сильного збудження від цієї картини. Слава обома руками почала грати з моїм членом, поливаючи його пахучим маслом, потім терлася об нього грудьми, підіймалася вище, також цілуючи мене в шию, вуха, соски, і почала стогнати мені на вухо... Потім повернулася до мене задом і сказала, що я можу пограти з її гладко виголеною кицькою. Я почав торкатися її руками та побачив, що дружина дивиться на нас...

— Хочеш побачити? — Мілена усміхнулася. — Я тобі покажу. Вона простягнула мені свій планшет і торкнулася кнопки програвача. На екрані було щось незрозуміле. Очі не одразу звикли до ракурсу й освітлення. А от коли я змогла розгледіти те… побачила першим ділом себе. Я на цьому екрані — по пояс оголена — сиділа навпочіпки, збоку переді мною стояв хтось, причому голий, напевно, зовсім. Член хитався з боку в бік. — Вона не вміє, сам сунь їй, — почувся чийсь п’яний голос. Рука на екрані, тримаючи мою голову за підборіддя, наблизила мої губи до голівки члена. — Давай, сучко, — прошепотів ніжно голос. — Бери в ротик...

Твоє бажання виконано. Під цією сукнею тільки я. Сергій підвівся і підійшов до неї. Перевірив. Справді тільки вона, жодного обману. Руки під сукнею не зустрічали перешкод. Марина трохи попискувала, коли він її пестив, але більше для порядку. А Сергій добряче збудився, та й вона не залишилася байдужою — почервоніла, сосочки затверділи й нахабно стирчали вперед. Якось непомітно для обох спідниця підійнялася аж до талії. Сукня почала заважати, і він зняв її...

Останній вигук я тепер точно розцінив як наказ. Просто підійшов до неї – вона стояла біля низького декоративного столика – і тут же присіла з виглядом професійної повії, безсоромно розставивши ноги. Настя одразу ж припала до мого члена, акуратно й не поспішаючи облизуючи виступаючу головку. Так, власне, повія вона і є. Пару місяців тому ми почали з нею зустрічатися. Точніше, зустрічатися заради сексу, скажімо так. І я певний час думав, що це я її привабив як чоловік, як самець, зрештою. Але тепер я все частіше ловлю себе на думці, що це вона. Скільки чоловіків у неї було до мене? А скільки ще буде?..

Ірина перелякано завмерла, боячись обернутися. Що це? Натяк на минуле? Якої реакції він від неї чекає? Може, вдати, що вона нічого не розуміє? Вона гарячково гадала, як відреагувати на репліку Ігоря Миколайовича, шукаючи правильну лінію поведінки. Нарешті вирішила розвернутися — і побачила спину заступника директора, який віддалявся коридором, притискуючи телефон до вуха. «Мабуть, співрозмовник виявився балакучим, і Ігорю Миколайовичу довелося лише слухати». В Ірини відлегло від серця — йому до неї й діла нема, а вона надурно переймалася. Від щирого серця посміявшись зі своїх страхів, Ірина пішла далі по своїх справах. Спокій тривав недовго. Через кілька днів, повернувшись з обіду, вона побачила на столі візитку готелю «Мрія». Усі колишні сумніви миттєво повернулися. Невже Ігор Миколайович, «щоб його біс узяв», згадав її й вирішив так ненав’язливо натякнути на пригоду в номері, сподіваючись на продовження?..

Я завжди казала, що дітей треба виховувати правильно. І моя донька Світлана тому підтвердження. Правила гарного тону, поведінки, ввічливість, господарність – усе це я старалася їй прищепити. Але хочу сказати вам, що не в цьому справа. Я зараз про інше... Сніданок був приготований, а кава заварена саме так, як я люблю – з корицею. Я вийшла з душу свіжою, загорнувшись у теплий халат від п'яток до вух. — Цьом, Свєто, — я підставила їй щоку. Донька поцілувала мене. — Як у вас? Я так розумію, усе чудово? — Коля класний хлопець, мам, — Світлана сіла, підібгавши ноги під себе, як вона любить. — Мені сподобалося...

Сидимо на кухні, у напівтемряві. Загальне світло вимкнене, горить лише підсвітка, створюючи затишну атмосферу. Не любила вона яскраве світло. П’ємо чай, балакаємо про плани на вихідні — попереду субота. Ось тут вона мені й видала: — А ти знаєш, мене в дитинстві карали. Навіть не в дитинстві, а пізніше, коли я старшою стала. І не батьки…

Ми не бачилися з нею майже 10 років. Оце так! Кому розповісти – так і не повірить! Ми ж – нерозлийвода з п’ятого класу, що просиділи за однією партою майже п’ять років! І не бачилися одразу після випускного наступні 10 років нашого життя! Взагалі! Ніколи! Чому? Я й сама не знаю, можливо, ми так сильно набридли одна одній за попередні роки. Все якось так закрутилося, завертілося в моєму житті. Я виїжджала в іншу країну, вчилася у двох університетах, вийшла заміж, потім розлучилася, потім…

Ставши посеред кімнати, Ірина опустилася на коліна, трохи розсунувши ноги, і закинула руки за голову, зціпивши їх на потилиці й застигнувши в цій позі. Очі були заплющені. Вона не рухалася, лише стискала й розтискала ноги — він бачив, як напружується й розслабляється її попка. Час зупинився. Андрій бачив і вбирав збудженим поглядом усе: її білі зуби, сліди слини на напіврозкритих губах, крапельку вологи, що повисла на губках і ось-ось готова була стекти по шнурку... Він не знав, як довго тривала пауза — йому здавалося, що минула щонайменше година, перш ніж Ірина поворушилася. Відкривши очі, вона опустилася на навкарачки й поповзла до ліжка, кілька разів вульгарно виляючи попою, ніби дражнячи його...

— Ось завдання для сміливої дівчини. Виходиш з машини так, як зараз одягнена — тобто в одній туніці. Береш із собою решту одягу. Переходиш рейки й на дальній зупинці акуратно складаєш шортики й трусики на лавку. Я сиджу в машині й спостерігаю за тобою. Потім знімаєш туніку, теж складаєш її на лавку. Чекаєш на мій дозвіл. Коли я тобі дозволю, підходиш роздягнена до машини, відчиняєш двері — і я кажу тобі, що взяти. Повертаєшся, береш потрібну річ і знову несеш до машини. Кладеш на заднє сидіння. Потім приносиш другу річ. Коли і її донесеш, повертаєшся, надягаєш туніку, сідаєш у машину — і ми їдемо. На сторонніх людей і машини не реагуєш і не закриваєшся, якщо такі раптом з’являться...