— Я хочу пі-пі, — зізналася я.
— Я теж хочу, — сказав він. — Я зрозумів, чому ми так швидко йдемо.
Ми замовкли, вирівняли крок і незабаром були біля мого будинку. Будинок номер один. На той час пляшки випитого мною пива трансформувалися з кількох (трьох?) пляшкоподібних станів в один кулястий стан мого сечового міхура.
Міша довів мене до під’їзду, мене вже трясло, ніби від холоду, і я збагнула, що не варто його відпускати.
— Слухай, якщо я зараз тебе відпущу, ти, залишившись без мене, тут же напісяєш десь біля мого будинку, тебе помітить хтось із сусідів, і потім це стане вічною темою розмов між ними. Тебе побачить якась баба, а потім виявиться, що ти пісяєш і в нашому під’їзді, і в ліфті, і на її килимок перед дверима. Не роби собі більше ворогів, ніж у тебе вже є.
— Ну так, Катю, тоді ходімо до тебе додому.
Здавалося, що він цього й хотів найбільше. Ми подивилися на наші вікна з вулиці й переконалися, що вони не світяться. Жодне з наших не світиться.
— Так, ходімо.
Коли ми вже підіймалися ліфтом, мені захотілося в туалет ще сильніше.
— Слухай, — питаю його, — у тебе в житті були такі ситуації, коли вам хотілося «стяти»? (наголошуючи це слово голосом; щодо Михася я вголос використовувала його термін, хоча за фізіологією він більше підходив саме мені). Усією компанією, не на вулиці, а, скажімо, у спортзалі? Як ви встановлювали чергу?
— Та не було ніякої черги, ми з товаришем підходили до унітазу одночасно: він з одного боку, я з іншого.
Я засміялася від цієї думки. Як дівчина, я раніше навіть не уявляла собі такого.
— А якщо вас було троє, шестеро?
— Так, таке бувало після тренування. Тоді останній уже не заходив у туалет — і без нього там було тісно — а пісяв у раковину.
Я пирснула від сміху. В інший час я б шокувалася й обурилася такими словами, але зараз мені хотілося лише сміятися й сміятися.
— То ти хочеш сказати, що зміг би напісяти мені в раковину? Там, де я чищу зуби? Ти знаєш, що я з тобою після цього зроблю? Ти купуватимеш нову!
— Та ні, що ти! В тебе — тільки у твоєму туалеті.
— Так, хто з нас перший? — питаю я.
— Звісно, ти.
— Тоді чого ти так нервово стоїш?
— Бо я випив більше пива.
Судячи з того, як поводився мій сечовий міхур, мені було важко уявити це «більше». Здавалося, що куля досягла максимальної місткості при натягнутій поверхні, уже ввібрала в себе все можливе й тепер намагалася розтягнутися ще більше. Я пожаліла свого Мішу.
Тим часом ми піднялися на ліфті, вийшли й пішли до квартири. Незвичайне порно та історії на paprikolu.net.ua Як на зло, двері були замкнені на всі замки. Спочатку я розлютилася, але потім зрозуміла, що це знак того, що у квартирі справді нікого немає. У мене немає ні собаки, а ні кота, хоча весь під’їзд ними захоплюється. І головне — немає папуги, який би потім почав повторювати все, про що ми з Михасем говоримо.
— Слухай, тут нікого немає й не скоро прийдуть.
Ми увімкнули світло в усіх кімнатах і переконалися, що ніде ніхто не сховався.
— Так, кудись поїхали. Певно, на дачу. Сьогодні ж п’ятниця.
— Так-к, але спершу попісяємо.
Так вийшло, що ми одночасно кинулися до туалету: Міша зліва, я справа — бо вимикач світла був справа. Зіштовхнувшись у дверному отворі, я сказала:
— Слухай, ми зараз опинимося в такій же ситуації, як ти зі своїми друзями на тренуванні. А що? Давай попісяємо одночасно.
Міша подивився на мене круглими очима:
— Я-я-як?
— Мені самій цікаво, як. Слухай, давай я сяду, як зазвичай, а ти, щоб не піддаватися зараз тортурам середньовікової інквізиції, попісяєш у мене у вільний простір між моїх сидячих ніг.
Михась нічого не відповів, лише ще ошелешеніше дивився, але я помітила, як його член встав. Але не так сильно, бо він був трохи під хмелем. Як, власне, і я. Я спустила штани, а він, у знак солідарності, почав розстібати свою ширінку. Чомусь у нього це зайняло більше часу, ніж у мене.
До останнього моменту мені не вірилося, що все піде так, як мені щойно стукнуло в голову, в яку вдарила сеча разом із пивом. Так вийшло, що я сіла, як зазвичай, джинси сповзли до рівня капців і щільно стягнули ноги знизу. Залишалося дуже мало місця для того, щоб Міша зміг точно потрапити своїм струменем. Я уявила, як це почне зараз лоскотати мій лобок. Загалом, мої ноги зараз утворювали якийсь ромб.
— Слухай, це що, баскетбол? — спитав він. — Баскетбольний кошик?
Я знову засміялася.
Так, я забула сказати: Міха ходив у баскетбольну секцію, відповідно, був високого зросту, на голову вищий за мене. Його ноги зараз здавалися дуже довгими, і я насилу уявляла, як він зможе точно поцілити з висоти півметрової відстані.
- Давай, я бачила, що хлопчики завжди пісяють точно спрямованою цівкою. Направ.
Я тараторила, тому що тоді на цю мить мені самій не терпілося тут же пустити струмінь. В мені було все готово.
- Увага! Старт! Почали!
Член Михайла ослаб, і він вже міг пісяти. За моїм сигналом струмінь рефлекторно бризнув із нього (раніше мого!) і бризнув кудись мені на майку.
- Стоп. Зачекай!
Міша вперше засміявся за цей час.
- Спритно ж я тебе прикрасив.
Це все, що він придумав сказати. Я вхопила майку в плечах кінчиками пальців, підняла над своєю шкірою, і хоча знайшла стан майки скоріше цікавим, ніж огидним, суворо продовжувала:
- Висохне! У прання! Ні, викинути.
І зі сміхом додала:
- Продовжуй далі у своєму дусі. Майку тобі теж доведеться купувати нову. Я вже пригледіла яку.
Я змушена була повністю зняти майку. Я вже подумки раділа майбутній обновці. Після цього на мені виявився тільки ліфчик. Ну і штани, спущені донизу, що робили мої ноги у формі ромба, зв'язані внизу закоченими штанинами й в колінах вигнуті по краях унітазу.
- Раз! Два! Почали!
Знову я все там трималася, а з Міші стрельнув потік. Визначимося з термінологією: з мене бризнув, з Михайла стрельнув. Поки я задумалася над термінологією, виявилося, що два потоки. Дірка з члена дала якийсь збій, і як це буває, наприклад, із двома зображеннями на телевізорі замість одного, тут - замість того, щоб пісяти одним струменем, Міша чомусь полив двома дрібними. Вилітали два струмені під кутом 30 градусів між собою. Помноживши довжину в 50 сантиметрів на тангенс п'ятнадцяти градусів, ви можете уявити, в якому місці вони потрапляли в мене тепер уже зліва і справа.
- Стоп, знову.
Міша зупинився, ще не встигла я закінчити вимовляти цей наказ.
Я підвелася, і тільки тут почала щось міркувати. Мабуть, головне, що треба зараз зробити, щоб розібратися в ситуації й зробити її зручнішою, це треба вивільнити одну ногу з джинсів, що я і зробила. А потім ми стояли на розставлених ногах, животами один до одного. Я, можна сказати, вся гола з білою шкірою, окрім чорного бюстгальтера (джинси та трусики бовталися на одній нозі, але це вже не рахується), і два капці. Міша у вуличних джинсах і сорочці.
- Так, робимо все так, як ти звик у тренажерному залі. Я не хочу, щоб ти в мене весь час потрапляв, і тому сама зараз буду робити це як хлопчик.
Я стояла над унітазом, попою до бачка, ноги розставлені як у рівнобедреного трикутника, не вистачало тільки висоти або бісектриси у цього трикутника. Звісно, я зараз не стала пояснювати Михайлові всі ці математичні премудрості, але він уже зрозумів суть справи й без того. На жаль, струмінь із мене бризнув униз аж ніяк не по бісектрисі. Бідна моя підлога туалету! Невдалі правила геометрії тепер порушували географію мого туалету, створюючи моря й океани.
Я вже подумки визначила, що моя майка, яка зараз уже не на мені й навряд чи на мені більше з'явиться, перш ніж бути викинутою, нехай вона зараз стане у пригоді як ганчірка для підлоги туалету. Є чим як слід витерти, не псуючи запаху нашої звичайної ганчірки.
Міха теж почав капати кудись униз, не сміючи наблизитися до мене і тому не долітаючи струменем до унітазу. Виходили якийсь Гольфстрім із Лабрадорською течією.
- Ти що, підлогу поливати мені прийшов? Роби це вже краще на мене!
Тут Міші в голову стукнуло щось дивне, або на нього так подіяли мої крики. Він став перед унітазом на колінах, так що його член став зовсім близько до обідка унітазу, сантиметрів за п'ять, і він уже міг правильно направити. Я ж не збиралася сідати. Хоча ні, я спробувала це зробити, але попою ледь не вивернула змивний бачок.
Розіграний мною концерт тривав, до речі, якщо вже так пішло, було кумедно спостерігати, наскільки і як розлітаються наші струмені, і тут я уявила, що з висоти розставлених ніг обфонтаную Михайла ще більше, ніж він мене. (Дійсно, потім те, що тривало, лилося і по висоті, і по бісектрисі, але аж ніяк не по медіані.)
- Роздягнися, щоб тебе не забризкало, я продовжую! - скомандувала я.
Тільки він встиг це зробити, я, ледве стримуючись від наповненого пивом сечового міхура і від реготу, регіт теж збивав напрямок, я продовжувала. Сеча стікала каскадом, але здебільшого потрапляла в унітаз. Мишко підвівся, і почав пісяти стоячи. Мій струмінь лився некерований, тоді як свій Міша заради забави намагався спрямувати так, щоб з'єднати з моїм.
- Як бачиш, одяг навіть тут заважає природним діям.
Нарешті закінчилося, ми закінчили якось одночасно.
Я скинула ліфчик, який чомусь не зняла до цього. Напевно, щоб на мої груди випадково не потрапила його сеча.
- Все, тепер у душ і в ліжко. Не забудь мені нагадати закрити замок квартири зсередини.
Ну, а далі я вже соромлюся описувати.