— Ах ось воно що? — ніби піддалася на мій тон, нахмурилась Надя.
— По дупі, значить, серйозно? Ну-но, Олександре, ходімо до хати. — Вона рішуче взяла мене за руку і повела в дім, підвела до ліжка і каже:
— А я заходила, хотіла запитати про тачку, бачиш от це? — і показала на пропалене простирадло та матрац.
— Ох ти! — здивувався я.
— Що це?
— А це в тебе треба запитати? Набрався, курив у ліжку, ледь хату не спалив, сам ледь не згорів. Що будемо казати дружині — що я тачку без дозволу взяла, чи самі розберемося?
— Надю, а чому на «ти» до мене?
— А я, Сашенько, з тими, кого збираюся лупцювати, на «ви» не говорю, і не дивись на мене так, — сказала вона, помітивши, що я оцінюю її фігуру.
— Якби ти хотів її, — вона поглянула собі між ніг, — то не з тачки треба було починати, а з чогось іншого. І тепер, замість того щоб потрахатися, ти отримаєш по сраці… капітально, — уїдливо додала вона.
— Мені довелося заливати водою, бо матрац так просто не загасиш. Обирай: або по дупі капітально — і я нічого не скажу дружині, або думай сам.
Я подумав і вирішив, що хоч це й певний шантаж, та все ж краще, ніж сварка з дружиною. Та й від неї теж, мабуть, дістав би точно по задниці, а так відбрешуся, щось вигадавши, тим більше, що отримати п'ять, десять стусанів по дупі від такої жінки, я був в принципі не проти, це було навіть дещо пікантно і романтично. Я сказав їй, що обираю по дупі, тільки запитав про всяк випадок, навіть без надії в голосі:
– По голій?
– Ні, в одязі та через ковдру, по голій звичайно, – продовжувала знущатися вона. У мене проти волі навіть почав підійматися член, від неї це не вислизнуло, вона підійшла до мене і трохи погладила його через джинси, від чого він моментально встав в повну бойову готовність:
– Ну а заодно і на нього подивимося, тільки боюся тобі після лупцювання не до цього буде. Я піду до себе, у мене є свій ремінець для таких справ, дуже болючий, він з історією, ти тут приготуй щось, де тебе лупити, мотузки принеси, зв'яжу обов'язково, зараз прийду.
Я пішов, приніс маленьку, дуже стійку лавку, спеціально колись мною сколочену на прохання дружини. Сантиметрів сорок завдовжки, стільки ж заввишки й п’ятнадцять завширшки. Через неї треба було перевалитися і стояти фактично в позі раком, і сколочена так, що колінки виходили трохи відставлені назад, а лікті впиралися в підлогу.
Надія повернулася дуже швидко і показала мені ремінь. Я здивувався: він був не широкий, а дуже вузький, з блискучою гладкою зовнішньою поверхнею. Взагалі виглядав як звичайний жіночий поясний ремінь, але дещо товстуватий.
— Не дивись, що він вузький, — сказала Надія.
— Мало не здасться. Я на своїй шкірі його випробувала. Точніше, чоловік мене ним частенько пригощав, звір був, а не людина. Так що лупцювання твоє буде і в певному сенсі помстою вам, чоловікам, за все добре; іди закрий дім і роздягайся.
Я закрив дім і увійшов у кімнату; роздягатися було лячно і я соромився перед, в принципі, мені майже незнайомою жінкою.
— Ну, давай, не тягни час, роздягайся догола, — підстебнула мене Надія, підвищивши голос.
Я спустив джинси, зняв сорочку, потім стягнув джинси й шкарпетки та замешкався, почавши підозрювати, що попав, як курка під ніж.
— Труси зніми швидко, — знову підштовхнула мене Надя.
— Останній раз кажу,— бачачи, що я марную час, зробила крок уперед і загрозливо підняла ремінь. Я жваво зняв з себе труси й, прикрившись руками, стояв перед нею.
— Руки по швах, по швах, — я сказала, — знову пригрозила вона. Я неохоче складав руки, як від мене вимагали.
— Так, чудово, тепер повернись… ну от, все в порядку і навіщо боятися роздягатися, коли все на місці й виглядає ну дуже навіть непогано? Лягай на профілактику. — Вона тільки тепер звернула увагу на лавку.
— Ой, яка чудова річ, все ясно, як і що, давай через неї влаштовуйся. Ноги прив’яжу до ніжки дивана так, щоб ближче сюди.
Я перевалився через лавку, вона почала мене зв’язувати. Спочатку руки у зап’ястях, потім ноги до ніжки дивана, потім до лавки через спину й останньою мотузкою прив’язала трохи вище колін до лавки — там були спеціальні вирізи для мотузок.
— Яка чудесна лавка, хто кого нею виховує? — спитала Надя.
— Мене дружина інколи, — ну ми більше граємо в покарання.
— Ну я грати в покарання не буду, я буду карати, — сказала вона і, взявши ремінь у руки, переступила через мене однією ногою і стиснувши колінами в області талії.
— Ну, що, поїхали? — спитала Надія.
— Не треба, Надю, ну, будь ласка, прости, — я злякався, передчуваючи аж ніяк не п'ять-десять ударів, а щось серйозніше.
— Пізно, хлопче, випорю-прощу, — і як вдарила мене; спочатку по одній, потім по другій половинці — ой ти, господи, як боляче, хіба ж так можна? Така гарненька, красива, жіночно-ніжна і такий біль… Удар, ще удар, ще, ще, ще…
— Надюша миленька, не треба, ой як боляче! Уй-я! Не треба. Не буду! Все зроблю, що скажеш, тільки не бий!
Закінчувала покарання вона словами:
– Ну що, ти все зрозумів? Ти добре зрозумів чи ні? Будеш ще так поводитись? Будеш ще п'яний палити в ліжку? Зрозумів чи ні, я питаю? Я, ковтаючи сльози, з останніх сил відповідав.
Нарешті вона припинила лупцювання і знову стала м'яти собі груди та гладити промежину. Потім зняла з себе трусики й стала переді мною на коліна та змусила лизати, схопивши мене за волосся і пригинаючи голову до своєї кицьки. Я не лизун, але беззастережно, боячись суперечити, робив усе, що вона каже, продовжуючи хлипати, вилизуючи спочатку кицьку, а потім, коли вона розвернулася, розсунувши дупу, то й анус, а вона то стогнала від збудження, то верещала і тільки направляла мій язик туди чи сюди. Потім мене розв'язала, повалила на диван, а в мене не стоїть, перенапружився і срака горить, мов вогонь, але вона все-таки підняла його спочатку цілунками в губи з язичком, а потім мінетом і гладячи руками, сіла на мене і ми поскакали в сторону моря. Кінчав я так, як ніколи в житті, зі стогонами, у неї, все до останньої краплі. Нехай пробачає мені дружина.
Тепер, коли я в селі один, вона іноді приходить до мене потрахатися і командує, а я дивлюся, щоб їй усе сподобалося, не в силах забути, як карають хлопчиків, які погано себе поводять. І якби вона мене в перший раз ременем просто погладила, а не відлупцювала, як Бог черепаху, було б взагалі чудово.